Рецензія на оповідання
Черговий Шторм
Рецензент: Юрій Дайнеко
Я подумав, що це оповідання, а виявилося, що це уривок якогось великого твору, тому багато що мені незрозуміло. Ні хто такий кіт Цугі і чому він розмовляє. Ні чому у нього обрубаний хвіст. Ні що за біда трапилася з хлопчиком і що це за приступи. Ні про Цербера — уявного чи всередині нього… Із явної «проблеми» бачу повну відсутність опису інтер’єру. Можливо, вона була раніше. Але в цьому уривку такого опису точно не вистачає. Це могло б додати додаткової «казковості» світу. Не можу оцінювати глобальний сюжет, бо це лише уривок, тому даю місця, які потребують допрацювання: …завжди так робив перед чимось, що муляло… Незрозуміло, що саме йому муляє. …щось у грудях уже стискалося, ніби хтось затягував мотузку... Про мотузку недоречно. Як може щось стискатися у грудях, від того, що хтось десь зав’язує мотузку? …мотузка в грудях трохи слабшала…. Те саме. Образ мотузки в грудях дуже дивний. ….Дихати стало важко — ніби хтось поклав йому на груди книжку, потім другу, потім третю…. Три книжки — це навіть не кілограм. Це не важко взагалі. …Кімната раптом стала занадто яскравою й водночас дуже далекою, ніби Макс дивився на неї крізь товсте скло…. Не розумію, що з ним. Раніше описувалася проблема, що в нього руки відстають. А тепер вже якийсь приступ. …Одна з голів Цербера… Я так розумію, це уривок з якогось більшого твору? Бо геть різкий і незрозумілий сюжетний перехід. …коти, що звикли ходити по вузьких карнизах маяка… сів поруч, майже впритул, так, щоб Макс відчував тепле хутро біля свого плеча. Тут явна проблема опису інтер’єру. Його немає. По-друге, кіт сів, мабуть, на підлозі (а не на карнизі)? Але як тоді він торкнувся плеча хлопця? …Макс спробував. Вийшло криво… Видихнути криво — це як? …Промінь маяка саме прокреслив кімнату… Тобто будинок був десь навпроти маяка, і його світло потрапляло у вікно? …Цугі трохи помовчав, куций хвостик його смикнувся… Це кіт з обрубаним хвостом? …А насправді небезпека — це аркуш паперу й літери, які не встигають за словами. Проти диктанту не тікають і диктант не б'ють… Про диктант — це були думки хлопчика. Як кіт дізнався про його думки? …Цербер, той, що ховався, обережно виглянув з-під столу… Це типу образно про його внутрішні іпостасі?