Рецензія на повість
Берегиня
Рецензент: Світлана
Твір справив на мене неоднозначне враження. На початку ми бачимо реальні події, які в цілому дуже відгукуються, адже більшість з українців впізнають себе в цій історії. Читалась як ще одна історія про те, як почалась війна для іншої людини. Проте було трохи "прісне" відчуття. Я не відчувала емоцій від головної героїні Яни та її хлопця Андрія. Тобто, страх, злість, сварки, паніка - усі ці моменти, описані в тексті, мали би в мене викликати ці відчуття, але я нічого не відчула. Читалось абсолютно нейтрально. Ніби факти зі сторони.Коли з'явилась Мирослава, в мене взагалі з'явилось відчуття, що це все якісь дві різні історії, два абсолютно різних світи, які між собою ну ніяк не поєднуються. Це відчуття тривало ну дуже довго. Фактично до моменту, коли Яна проводжала мертві душі і зустріла Андрія. В мене постійно було відчуття, як і у Андрія, що Яна не сповна розуму. Від цього було якось не особливо приємно читати. Підозрюю, що це може бути суб'єктивний чинник, бо я не люблю теми цілительства, особливо вплетені в реальний світ. Воно мені не в'яжеться, бо я в то не вірю. Реальна частина історії мені сподобалась. Було динамічно, насичено, місцями емоційно, хоча емоцій у головній героїні не вистачало все одно. Історія з Мирославою ні. Чи було зрозуміло опис медитацій та усього що відбувалось? Скоріше так, але в якийсь момент мені стало нудно це читати. Другорядні персонажі були дуже фонові, я зараз не за собаку Зевса, а за друга, який так і не зміг забрати Яну, за їх батьків. Мені не вистачало якоїсь взаємодії з ними, більше діалогів. Для мене лишилось запитання для чого я прочитала цей текст? Що він мав мені дати? Про що він? Бо після прочитання я маю відчуття, що це просто "ще одна історія", а хотілось би, щоб ця історія несла сенс, емоцію, заклик до чогось, підтримку.
Обговорення
Коментарі